White-label музична дистрибуція означає, що ви пропонуєте дистрибуцію під власним іменем, а інша компанія обслуговує технічну частину. Ваші артисти й лейбли входять на платформу з вашим логотипом, вашим доменом і вашими цінами. Доставка в магазини, звіти, що повертаються, і системи, які все це тримають, належать провайдеру, якого ваші клієнти ніколи не бачать.
Так само працює супермаркет, що продає каву власної марки, обсмажену на чужій обсмажувальні. Подробиці визначають, чи це вигідний для вас бізнес.
Як працює модель
У ланцюжку чотири сторони:
- Магазини. Стрімінгові сервіси, магазини завантажень і відеоплатформи, які роблять музику доступною для слухачів.
- Провайдер. Компанія, що створює й підтримує дистриб’юторську платформу: завантаження, перевірки, канали доставки, зняття з публікації та імпорт звітів про продажі.
- Ви. Бізнес, з яким мають справу ваші клієнти. Ви встановлюєте умови, відповідаєте на запитання й вирішуєте, хто отримує обліковий запис.
- Ваші клієнти. Артисти й лейбли, які випускають музику через вас.
Реліз рухається по цьому ланцюжку вгору: клієнт завантажує його, його перевіряють, і платформа доставляє його в магазини. Гроші й дані рухаються вниз: магазини звітують про продажі, звіти зіставляють із треками, і кожна сторона бере свою частку.
Одне різниться між провайдерами й важить більше за все: за чиїми угодами з магазинами доставляють музику. В одних схемах релізи виходять за угодами провайдера з магазинами. В інших ви приносите власні угоди, а провайдер надає лише технологію. Запитайте, що саме ви купуєте, бо від цього залежить, до кого магазини ставлять вимоги і кому платять.
Кому це підходить
White label має сенс, коли у вас уже є клієнти або чіткий спосіб до них дістатися, і ви не хочете роками створювати програмне забезпечення для доставки. Типові випадки:
- Лейбл, який почав випускати музику для інших лейблів і хоче мати для цього належну систему.
- Дистриб’ютор, що обслуговує одну країну, мову чи жанр ближче, ніж глобальний сервіс.
- Менеджмент-компанія, студія чи колектив, які хочуть мати релізи, звіти й артистів в одному місці.
Менш підходить, якщо ви випускаєте лише власний каталог. У такому разі звичайний акаунт лейбла робить ту саму роботу з меншим навантаженням.
Гроші
Гроші рухаються в двох напрямках, а ви опиняєтеся посередині.
Що ви платите провайдеру
Провайдери беруть плату одним із кількох способів або їх поєднанням: фіксована плата за платформу, частка від доходу, що проходить через неї, плата за реліз чи за обліковий запис клієнта або плата за налаштування. Фіксована плата коштує більше на початку, а з ростом обсягів стає меншою відносно доходу. Частка від доходу діє навпаки.
Що ви берете з клієнтів
Модель ви обираєте самі: підписка, комісія з роялті, плата за реліз або дистрибуція у складі ширшої послуги. Різниця між тим, що ви берете, і тим, що платите, — ваша маржа. З неї оплачуються підтримка, час на перевірку та витрати на клієнтів, які йдуть.
Прорахуйте цифри на власному каталозі, перш ніж підписувати договір. Типової маржі, яку варто називати, не існує: вона залежить від того, скільки заробляють ваші клієнти, скільки їх у вас і скільки допомоги потребує кожен.
Хто що робить
Розподіл відрізняється в різних провайдерів, тож узгоджуйте кожен пункт у договорі.
| Завдання | Хто зазвичай виконує |
|---|---|
| Бренд, ціни, реєстрація й підтримка клієнтів | Ви |
| Доставка в магазини, оновлення й зняття з публікації | Платформа провайдера |
| Перевірка релізів перед доставкою | По-різному: ви, провайдер або обидва |
| Виплати вашим клієнтам | Ви, часто за допомогою інструментів платформи |
| Боротьба з шахрайством і спори про права | Спільно, і це варто визначити в договорі |
Магазини очікують, що той, хто доставляє їм музику, не допускатиме релізів із хибними метаданими, неочищеним матеріалом і штучними стрімами. Якщо ваші клієнти завантажують неякісний контент, наслідки можуть торкнутися всього вашого облікового запису, а не лише відповідного релізу. Наш власний підхід описано в статті Як ми перевіряємо релізи.
Панель керування чи API
White label існує у двох формах. Перша — готова платформа з вашим брендингом: ви налаштовуєте її й починаєте реєструвати клієнтів. Друга — API: ви створюєте власний продукт і звертаєтеся до системи провайдера, щоб створювати релізи, доставляти їх і отримувати звіти.
Готова платформа запускається швидше. API дає контроль над кожним екраном і виправдовує додаткову роботу, коли дистрибуція — лише частина більшого продукту. У Aevora це Imprint та Engine.
Чого white label не змінює
- Він не дає вам прав на музику. Ваші клієнти зберігають права на свої записи, якщо інше не передбачено вашим договором із ними.
- Він стосується звукозапису. Роялті авторів за публічне виконання та механічні роялті за композицію збирають організації колективного управління та видавці, а не дистриб’ютор. Див. Музичні права: пояснюємо просто.
Запитання до провайдера
- За чиїми угодами з магазинами доставляються релізи і які магазини входять до складу?
- Хто перевіряє релізи і скільки триває перевірка?
- Чи можна експортувати весь ваш каталог із кодами та історією продажів, якщо ви підете?
- Хто тримає гроші ваших клієнтів до виплати і як часто їх виплачують?
- Що станеться з опублікованими релізами, якщо договір завершиться?
Прямі відповіді на ці запитання скажуть вам більше, ніж перелік функцій.
Ця стаття має загальний інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Попросіть юриста прочитати будь-який дистрибуційний договір, перш ніж ви його підпишете.


